День: 08.04.2025

Багато хто, тільки-но задумавшись про собаку, відразу уявляє щось типу лабрадора, хаскі чи французького бульдога. Мовляв, породистий — це статусно, гарно, “як у кіно”. Але ветеринарка Ганна Форман нагадує: краса — не гарантія здоров’я. Чистокровні собаки, на жаль, мають тенденцію до спадкових хвороб. І тут уже не до фотосесій — суми в рахунках за лікування можуть серйозно здивувати.
Витрати — це не тільки корм і повідецьКупити собаку — це ще пів справи. Основна гра починається потім: корм, щеплення, ветеринар, лікування, амуніція, гігієна, грумінг… Список можна продовжувати, але суть одна — навіть без надзвичайних ситуацій витрати будуть стабільні. А якщо ще й пес породи з “букетом” генетики — приготуйтесь до додаткових нулів у чеках.
Час — другий ключ до собачого щастяВзяти собаку і залишити її саму вдома на цілий день — це як купити вазон і не поливати. Звучить жорстко, але по-іншому не скажеш. Пес — це істота, яка звикла до зграї, до присутності. Якщо ви працюєте по 10 годин і живете самі, можливо, варто подумати ще раз. Бо собакам не варто бути самим довше, ніж 4 години. А хто в сучасному світі має таку розкіш — бути вдома постійно?
Ізоляція псує не лише людейСобаки — як діти. Їм потрібна увага, розваги, спілкування. Якщо вони сидять самі, без руху, без контакту, з часом починають ламатися емоційно. Тривожність, деструктивна поведінка, навіть депресія — усе це може бути. І тут уже ні дорогий корм, ні суперповідець не допоможуть. Якщо ваш улюбленець привик бути поряд, а потім раптом лишається сам, його світ буквально валиться.
Породистість як пасткаЗдається, що порода — це плюс. Але часто це як красивий фасад із проблемами всередині. Чистокровні собаки виводилися для конкретних цілей, часто через інбридинг. А це — прямий шлях до вроджених хвороб. Дисплазія, алергії, проблеми з серцем… І це не винятки, а скоріше правило. Просто не всі про це говорять відкрито.
А якщо просто підібрати песикаДо речі, серед безпородних собак (так званих “дворняг”) теж є неймовірні улюбленці. Часто вони міцніші, витриваліші і менше хворіють. Зрозуміло, що це не завжди так, але тенденція є. Та й, чесно кажучи, дати дім песику з притулку — це такий особливий кайф, що не зрівняється ні з яким сертифікатом родоводу.
А що з характеромПородисті собаки — це ще й певний набір інстинктів. Хаскі — тягне, бультер'єр — бореться, лабрадор — постійно щось гризе. І не тому, що “не вихований”, а тому що він такий за природою. Якщо вибираєте собаку тільки за зовнішністю, потім можете отримати вдома не друга, а маленький ураган. Не всі власники готові з цим справлятись.
То кого ж тоді заводитиПитання не в тому, яка порода. А в тому, чи готові ви до собаки. Час, гроші, терпіння, простір — усе має значення. Іноді найкращий собака — це той, хто не має породи, але має вдячне серце і вірні очі. Форман просто каже: добре подумайте. Бо собака — це не м'яка іграшка, яку можна відкласти на поличку.
Ніхто не каже, що всі породисті собаки хворі, а всі безпородні — здорові. Але загальні ризики — різні. І вибір повинен бути не з емоцій, а зі знанням справи. Бо відповідальність — це не лише купити щось гарне, а зробити так, щоб це гарне не страждало.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

У Дніпрі поліція викрила організовану злочинну групу, яка причетна до розкрадання майже 7,5 мільйонів гривень бюджетних коштів, виділених на облаштування дитячих майданчиків. До складу цієї ОЗГ входили депутат Дніпровської міської ради, директор та заступник директора комунального підприємства, а також представники компанії-підрядника. Про це повідомили в Нацполіції області.
За даними слідства, зловмисники вдавалися до махінацій із документацією. В актах виконаних робіт вони навмисно вказували фіктивні відомості щодо обсягів будівельних робіт і завищену вартість використаних матеріалів. Після цього самі ж і підписували ці документи, створюючи ілюзію законності.
На основі таких підроблених звітів компанія-підрядник отримувала повне фінансування з міського бюджету. Різницю між реально витраченими коштами та сумою, зазначеною в актах, зловмисники ділили між собою. Таким чином, загальна сума завданих збитків бюджету сягнула близько 7,5 мільйонів гривень.
Наразі всіх підозрюваних затримали. Суд обрав для них запобіжний захід — тримання під вартою з правом внесення застави. Загальна сума застави становить майже 30 мільйонів гривень.
За вчинене зловмисникам загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Кажуть, очі — дзеркало душі. А брови? Це, мабуть, рама до того дзеркала. Від них залежить дуже багато: чи будете ви виглядати свіжо, чи навпаки — втомлено. З цієї причини косметичних засобів для брів — хоч греблю гати. Але як розібратися, що саме вам підійде?
Пудра: ефект “ненамальованих” брівДля тих, хто не хоче, щоб їхні брови “кричали” на весь світ: “Привіт, я тут!”. Пудра для брів — як тінь, тільки ще легша. Вона ніби делікатно заповнює простір між волосками. Не блищить, не тече, просто… є. Особливо добре заходить у дні, коли хочеться мінімум макіяжу. Хіба що в дощ чи спеку варто бути обережнішими — може трохи стертись.
Олівець: стара добра класикаОлівець — це як той улюблений светр: простий, але виручає завжди. Якщо ваші брови мають прогалини чи хочеться трохи підправити форму — саме він. Але важливо пам’ятати: не тисніть занадто сильно. Тоненькі штрихи, ніби малюєте волосинку за волосинкою. Інакше буде відчуття, що брови просто намалювали фломастером.
Лайнер або маркер: коли хочеться точностіЦі засоби з’явилися тоді, коли всі раптом захотіли брови “волосок до волоска”. У лайнера тоненький носик, яким легко імітувати справжнє зростання брів. І, до речі, стійкість у них така, що навіть після дощу ви все ще з бровами. Але тут важлива акуратність — краще потроху, ніж одразу намалювати “тіні на стіні”.
Туш: для тих, хто не хоче заморочуватисьЧесно кажучи, туш для брів — це знахідка для ледачих (у хорошому сенсі). Взяли, провели кілька разів по бровах — і вуаля, вже ніби як нафарбована. І не треба малювати, думати про симетрію чи форму. Щоправда, туш більше для тих, у кого свої брови густі — тоді ефект буде просто “вау”.
Помада: для драматичного ефектуЦе вже зовсім інша історія. Помада — щільна, насичена, тримається, хоч грім і блискавка. Але з нею легко переборщити: одна зайва лінія — і замість “вау” отримаєте щось на кшталт театрального гриму. Добре для вечора чи фотосесії, але вдень краще розтушовувати і не перебільшувати.
Тінт: фарбує не лише волоскиЯкщо вас дратують світлі ділянки між бровами або хочеться зробити форму чіткішою — тінт саме те. Він схожий на фарбу, яка тримається добу і більше. І вода, і сніг, і навіть сонце — все дарма. Але наносити треба акуратно, бо потім не так легко буде щось змінити. Ідеально для тих, хто не хоче щодня морочитися з макіяжем.
Мило: не фарбує, але тримаєМило для брів — це не жарт. Це прям засіб, який фіксує волоски в потрібному напрямку. Особливо класно виглядає, якщо ви любите зачісувати брови вгору. Отой ефект “легкої недбалості” — саме воно. Тільки врахуйте: при першому ж вмиванні вся краса зникне, тому не забувайте поновлювати.
Віск: для дисципліниЦе для тих, хто хоче, щоб усе трималося, як бетон. Віск закріплює не тільки волоски, а й колір — якщо ви, наприклад, спочатку нанесли тіні чи помаду. Тут важливо: після нанесення одразу сформуйте брови, як треба, бо потім нічого вже не зміните. Як зацементували — так і буде.
Як вибрати? Все залежить від вашого стилю, звичок і того, скільки часу ви готові приділяти макіяжу вранці. Якщо у вас 2 хвилини — туш або тінт. Якщо 15 — можна гратись з помадою чи лайнером. Ну і не забувайте: ідеальні брови — це не завжди симетрія, а те, що пасує саме вам.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Останніми днями в інтернеті почали ширитися доволі тривожні чутки. Мовляв, податкова почала полювання на всіх, хто щось продає в інтернеті: на OLX, Prom.ua, у соцмережах… Навіть якщо просто намагаєтесь продати стару куртку чи дитячий велосипед, мовляв, уже чекайте перевірку й штраф. Ну що сказати — звучить як сценарій з якогось економічного трилера. Але, на щастя, все це виявилося перебільшенням.
Що кажуть у податковійУ Державній податковій службі офіційно заявили: ніхто не штрафує людей за те, що вони продають свої особисті речі онлайн. Такі повідомлення — просто фейк, який активно розкрутили в деяких медіа.
Цитата з їхнього повідомлення чітка: продаж особистих речей не є підставою для жодної відповідальності — ані фінансової, ані адміністративної. Тобто, якщо ви просто вирішили продати стару праску, яку вже десять років не вмикали, — можете видихнути.
А от якщо ви торгуєте постійно й асортимент у вас, скажімо так, не дуже різноманітний — наприклад, кожен тиждень нові партії взуття або техніки — тоді вже інша справа. Тут можуть виникнути підозри, що це вже не просто “розпродаж непотрібного”, а реальний бізнес. І от для таких випадків податкова справді пильнує.
До речі, контролювати онлайн-продажі почали не тому, що хтось захотів “кошмарити” людей, а щоб упередити ухилення від податків з боку тих, хто займається підприємництвом, але працює в тіні.
І ще один важливий нюанс. Уся ця історія з “автоматичним відстеженням переказів” із 1 березня — теж перебільшення. Податкова не моніторить кожну копійку, яку вам хтось скинув на картку за стару книжку чи мобільний телефон. Це технічно і юридично не так просто, як може здаватися.
Тож, якщо ви просто час від часу продаєте щось зайве — не хвилюйтесь. Це не бізнес, це звичайне життя.
А от тим, хто справді веде торгівлю системно, варто все ж задуматись: можливо, час вийти з тіні, зареєструватися офіційно, працювати через РРО/ПРРО і спати спокійно. Бо податкова, хоч і не слідкує за всіма підряд, але теж не дрімає.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Майже кожна мама хоч раз відчувала незручність, коли її дитина на дитячому майданчику відчайдушно хапає лопатку, кричить “моє!” і ховає її за спину, ніби це скарб зі скрині піратів. Така поведінка — це не обов’язково про погані манери чи неправильне виховання. У дітей є свої причини не ділитися, і вони далеко не завжди свідомі.
Як формується відчуття “свого” у дитиниУ малюків до 1,5-2 років ще немає чіткого розуміння, що щось може бути !”не моє”. Вони сприймають світ як продовження себе — лялька, ложка, мама, телефон — усе це “моє, бо біля мене”. Десь у 2 роки з’являється чарівне слово “моє!” — і це, до речі, добрий знак. Це означає, що дитина нарешті починає відокремлювати себе від світу, формує межі особистого простору.
Чому “ні” — це важливоДесь ближче до трьох років дитина вперше сміливо заявляє: “ні”. І хоча це “ні” часто дратує дорослих, воно важливе — саме так малюк вчиться відстоювати себе. Якщо йому постійно нав’язують ідею, що треба все віддавати, не пояснюючи чому, він може вирости людиною, яка не знає, де її межі.
А от після трьох — починається командна граПриблизно з 3-4 років діти відкривають для себе магію спільної гри. З’являються перші “ми”: ми будуємо, ми катаємось, ми друзі. Тут важливо підтримати дитину, показати, що ділитися — це не “втратити”, а “розділити радість”. Наприклад, збудувати разом вежу з кубиків — часто набагато крутіше, ніж грати на самоті.
Жадібність після 5 років — дзвіночокЯкщо у віці 5-7 років дитина все ще категорично не хоче ділитися, це може свідчити про внутрішній дискомфорт. Причини бувають різні — і не завжди очевидні з першого погляду.
Ось кілька найпоширеніших варіантів:
дитині не вистачає любові або уваги;вона живе з одним із батьків і прив’язується до речей, як до символів зв’язку з іншим;ревнує до молодшого брата чи сестри, які отримують більше ласки;росте в бідності, де кожна іграшка — на вагу золота;сором’язлива і боїться втратити щось своє;бачить надмірну ощадливість дорослих і наслідує її.Що з цим робити: поради без тиску і драмиБез докорів і ярликівОбрази на кшталт “ти жаднюга” можуть врізатися в пам’ять надовго. Натомість краще проаналізуйте: може, ви самі надто тримаєтесь за речі? Як у вас в родині з поділом і щедрістю?
Не плутайте індивідуальність із скупістюЯкщо малюк не хоче дати ляльку, яку сам щойно склеював після поломки — це не жадібність. Це самозахист. Важливо не змушувати, а пояснити. І дати вибір.
Подавайте прикладКоли ви самі допомагаєте іншим — годуєте безпритульних тварин, дістаєте зайву іграшку для сусідського хлопчика чи навіть просто ділитеся пиріжком з дитиною — вона це бачить і вчиться не з підручника, а з життя.
Готуйте до “соціальних ситуацій” заздалегідьПеред виходом на вулицю скажіть: “Сьогодні можуть бути дітки, хочеш взяти щось, чим не шкода поділитися?”. Це не тиск, а нормальна підготовка.
Підтримуйте її добрі вчинкиНе потрібно розсипатися в оплесках, але навіть просте “Мені приємно, що ти поділився” працює краще, ніж десять “фу, який ти негарний”.
Ще один важливий момент: не варто соромити дитину публічноФрази на кшталт “всі зараз подумають, що ти жаднюга” — це удар по самооцінці. Дитина має навчитись думати не про те, хто що скаже, а про те, як бути чесною із собою. Бо коли вона вміє слухати себе, тоді й ділиться щиро, а не “бо треба”.
Дитяча жадібність — це не вада характеру, а симптом. І часто — не дитячої проблеми, а дорослого середовища. Коли дитина відмовляється ділитися, вона не завжди проявляє егоїзм — іноді це її спосіб зберегти межі, захистити себе або хоча б щось контролювати у світі, де вона мало що вирішує.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі