Скільки порід собак ви зможете назвати навскидку? Лабрадор, вівчарка, французький бульдог? Ну, може, ще шпіц. А тепер уявіть, що у світі їх аж близько чотирьохсот. І серед них є такі рідкісні, що навіть досвідчені собаківники не завжди згадають їх з першого разу.
Деякі породи — справжні щасливчики, популярність їх не підводить: ось вам і німецька вівчарка, яка служить у поліції, і малінуа, що винюхує вибухівку. Інші ж, навпаки, поступово зникають, бо люди втратили до них інтерес. Ну а є й такі, які, здавалося б, мали зникнути ще сто років тому, але дивом протрималися — завдяки фанатам, які не дали їм канути в небуття.
Якраз про таких ми й поговоримо. Тож ось вам кілька чотирилапих рідкісних “діамантів”, які, можливо, досі вам не траплялися.
Норвезький лундехунд — той, що лазить, як кішкаЦей собака міг би легко зніматися у фільмах про суперагентів. Історично його вивели в Норвегії для… полювання на тупиків. Так, на тих самих милих морських пташок. Але не спішіть засуджувати — раніше вони були важливим джерелом їжі.
Що цікаво, лундехунд має шість пальців на кожній передній лапі, може скласти свої вуха так, що вони повністю закриють слуховий прохід, і вигинати шию, мов змія. Це все для того, щоб лазити по скелях і діставати птахів із вузьких ущелин.
Уявіть собі, під час Другої світової ця порода була на межі повного вимирання. Їх залишалося буквально кілька особин. Але норвезькі ентузіасти доклали всіх зусиль, щоб відродити цих унікальних собак. Тож якщо хочете собаку, яка буде гнучкіша за вас на йозі — ось варіант.
Лаготто-романьйоло — кучерявий майстер знаходити трюфеліЩе один хлопець із цікавою професією. Колись лаготто допомагав італійцям полювати на качок у заболочених місцевостях, але потім його навчили шукати щось дорожче — трюфелі. Його ніс — це справжній скарб для любителів дорогих грибів.
У 70-х роках минулого століття порода ледь не зникла, бо мисливців на трюфелі ставало все менше, а люди переходили на технології. Але, на щастя, знайшлися ті, хто вирішив зберегти цих кучерявих трудяг.
Зараз лаготто-романьйоло — це дружній, активний собака, якому головне, щоб господар мав достатньо енергії для прогулянок і, можливо, пару трюфелів у кишені.
Азавак — аристократ пустеліЦей собака виглядає так, ніби зійшов із полотна художника: стрункий, високий, елегантний. І, до речі, родом з Африки. Його вивели в регіоні Сахель, де він охороняв стоянки кочових племен туарегів і допомагав полювати на газелей.
Азавак бігає швидше за вітер, а його витривалість просто вражає. Під палючим сонцем він може пробігти десятки кілометрів, не зменшуючи швидкості.
У Європу ці собаки потрапили відносно недавно, а в США з’явилися лише у 80-х. Вони досі лишаються рідкістю, хоча справжні знавці хортів уже оцінили їхню грацію та незалежний характер.
Оттерхаунд — той, що любить воду більше за васЦей великий і кудлатий пес колись був грозою видр у Великій Британії. Спеціально виведений для полювання, він мав чудовий нюх, міцні лапи і, що важливо, любов до води. Але з часом полювання на видр заборонили, і оттерхаунди опинилися за бортом собачого світу.
Зараз цих собак залишилося менше тисячі. Вони обожнюють плавати, бігати і взагалі не дуже підходять для життя в маленькій квартирі. Якщо у вас є приватний будинок із великим двором і ви не проти, щоб ваш пес регулярно приходив додому мокрим і задоволеним — оттерхаунд вам точно сподобається.
Муді — угорський шибеникЗдається, ця собака отримала свою назву випадково, бо на англійське “moody” (похмурий) вона зовсім не схожа. Насправді муді — це ходячий заряд енергії, який постійно у русі.
Їх використовували як пастуших собак, бо вони дуже розумні, витривалі й слухняні. А ще вони просто обожнюють працювати, тому якщо у вас є стадо овець (або хоча б бажання ходити з собакою на довгі пробіжки), то це ваш варіант.
Сьогодні муді залишилося небагато, хоча в Угорщині вони досі популярні серед фермерів. Якщо ви хочете собаку, яка не дасть вам сидіти на місці, то ось він — ваш ідеальний напарник.
Чому це важливоРідкісні породи собак — це не просто цікавість чи данина історії. Це частина нашої культури, наших традицій. Кожен із цих собак був виведений для конкретної мети, мав свою роль у житті людей. І якщо ми не подбаємо про них, вони можуть просто зникнути.
Може, ви ніколи не зустрінете азавака чи муді на вулиці, але тепер точно знатимете, що такі собаки існують. І, можливо, саме завдяки таким історіям хтось колись вирішить урятувати ще одну рідкісну породу від забуття.
Джерело: 5692.com.ua
Читати далі
