Діти — це справжні дослідники. Вони постійно щось пробують, експериментують, вчаться. І ось у цьому хаосі маленьких відкриттів раптом можна помітити щось особливе: малюк годинами возиться з фарбами або ж вкотре розбирає машинку, намагаючись зрозуміти, як вона працює. Ось це і є перші сигнали про його інтереси!
Якщо малеча тягнеться до музичних інструментів, варто дати їй спробувати різні види — можливо, гітара чи синтезатор стане її улюбленою грою. Якщо дитина цікавиться технікою, запропонуйте їй прості конструктори або пазли. Головне — не нав’язувати, а підтримувати природний потяг.
Але як зрозуміти, до чого лежить душа в дитини? Тут немає універсального рецепта, але є кілька підказок.
Дивіться уважноДіти – вони ж, як губки, вбирають усе навколо. Але при цьому кожен має свої “улюблені заняття”. Один може годинами копирсатися в конструкторах, інший – нескінченно танцювати під музику, ще хтось – з ранку до вечора розповідати історії про вигаданих персонажів. Якщо щось таке повторюється – це знак.
А ще звертайте увагу, що приносить дитині справжнє задоволення. Бо одне діло – коли вона робить щось, бо “треба” (наприклад, у садочку всі ліплять із пластиліну, от і вона ліпить), а інше – коли їй це дійсно цікаво. Ви це побачите: очі горять, про все навколо забула, настільки захопилася.
Дайте можливість пробувати все підрядНе треба чекати, що дитина одразу знайде своє покликання й буде займатися лише цим. Малеча влаштована інакше – сьогодні вона хоче бути художником, завтра – футболістом, післязавтра – науковцем, а ще за тиждень мріє про сцену. І це нормально!
Важливо не обмежувати, не казати: “Ой, тобі це не підходить”, “Ти ще малий для цього” або (найгірше) “Та з тебе все одно нічого не вийде”. Діти самі відчують, що їм цікаво, якщо їм дадуть свободу пробувати.
Ну і ще один момент – не треба сприймати все занадто серйозно. Якщо дитина сьогодні захотіла малювати, це не означає, що треба бігти записувати її в художню школу й будувати великі плани. Спочатку достатньо просто дати їй фарби, олівці, кольоровий папір і подивитися, що з цього вийде.
Дім – найкраще місце для розвиткуМожна водити дитину на всі гуртки світу, але якщо вдома немає підтримки, все це не матиме сенсу. Бо саме вдома малюк почувається найбезпечніше і найбільше розкривається.
Якщо дитина постійно щось придумує, чому б не записати її історії на диктофон? Якщо вона любить музику – чому б не включати різні жанри, щоб вона слухала? Або, якщо вона любить складати LEGO, може, варто разом з нею будувати щось більше – не за інструкцією, а як підкаже фантазія?
Головне – не змушувати, а створювати атмосферу, в якій хочеться творити.
Головне – не загубити цей вогникЄ одна дуже важлива річ: навіть найталановитішу дитину можна “зламати”, якщо неакуратно поводитися з її прагненнями. Наприклад, якщо дитина принесе вам малюнок, а ви скажете: “Що це за каракулі?”, або якщо вона щось придумає, а ви у відповідь – “Та що за дурниці?”.
Критика (особливо груба) може назавжди відібрати бажання щось пробувати. А ще небезпечна гіперопіка: коли дитина чимось зацікавилася, а батьки відразу кидаються її “вести” – мовляв, “Раз ти любиш співати, будемо займатися вокалом професійно!”. Спокійно, дайте їй час.
Маленькі генії – це просто діти, яким дали шансДуже часто талановиті діти – це не якісь унікальні вундеркінди, а просто ті, кого вчасно підтримали й дали можливість рости.
Якщо ви бачите в малюка якусь іскру – підкиньте йому хмизу в це багаття. Але робіть це з любов’ю, без тиску, без зайвих очікувань. Дайте йому шанс розкритися в своєму темпі, і, можливо, через кілька років ви будете дивитися на нього й думати: “Ось він, мій маленький геній”.
Але навіть якщо він просто знайде справу, яка приносить йому радість, – хіба це не головне.
Джерело: 5692.com.ua
Читати далі
