У Камʼянському в ліцеї № 30 до Всесвітнього дня української хустки провели захід «На гостини до хустини».
Це неофіційне свято, яке покликане об’єднати жінок різних професій, віку, національностей для збереження українських традицій.
«Говорять, що на природу рідного краю можна дивитися безкінечно. Тут жили діди і прадіди, тут корінь українського народу, який сягає у глибину століть. А знати свій народ – це знати мамину пісню, пам’ятати батьківську хату, знати бабусину скриню, з трепетом брати в руки речі, які є в ній, і берегти їх. Раніше у хатах займала почесне місце піч, яка була годувальницею, а ще скриня, яка виглядала дуже таємниче, бо там знаходився найцінніший скарб родини. От і ми поговоримо про одну цінну річ, яку дістанемо зі скрині», – так почали свою розповідь про хустку ведучі 10-Б класу. До них приєдналися дівчатка-шестикласниці з поетичною композицією «Наш оберіг».
Естафету–розповідь підхопив танцювальний колектив 8-Б класу з хореографічною замальовкою «Моя хустина». Дівчата-десятикласниці у танці «Дівич-вечір» показали передвесільну обрядову вечірку нареченої, яка, звісно ж, не обходилась без хустин. Далі звернулися до витоків: інсценізували обряд заручин, сватання, пов’язування хустки молодій на весіллі. Адже День української хустки відзначають у День Катерини – одне з головних жіночих свят, оскільки ця свята вважається заступницею жіночої долі. І як водилося в сиву давнину, в переддень Різдвяних свят збиралася молодь на вечорниці, щоб придивитися один до одного, обираючи собі пару.
Учениці 11-А класу пов’язали історичне минуле із сучасністю, демонструючи сучасний варіант дефіле з хустками. Особливо зворушливо це було в танці «Ангели», вшановуючи світлу пам’ять українських воїнів, що загинули за наше сьогодення.
Глядачі почерпнули для себе нові знання про українську хустку, про звичаї і традиції нашого народу, які будуть передаватися наступним поколінням.
