Рада Безпеки ООН – один з головних органів Організації Об’єднаних Націй, відповідальний за підтримку глобального миру та порядку. Вона може ініціювати військові операції, застосовуючи Миротворчі Сили ООН, накладати та знімати санкції. Втім, останнім часом і особливо після початку повномасштабної війни в Україні, Рада Безпеки залишається паралізованою через вето Росії та Китаю і по факту не здатна виконувати свої функції.
Про її історію, проблемне реформування та нову пропозицію президента США Джо Байдена – у матеріалі РБК-Україна нижче.
Що таке Радбез ООН і коли його створили
Рада Безпеки ООН була створена разом з усією організацією у 1945 році, після закінчення Другої світової війни. Її формування передбачено статтею 24 Уставу ООН про захист міжнародного миру та безпеки. Перше засідання відбулося 17 січня 1946 року, причому у Лондоні, а не в Нью-Йорку. Наразі в РБ ООН 15 членів – п’ять постійних та 10 – на ротаційній основі.
РБ ООН має повноваження видавати рішення, обов’язкові для виконання всіма членами організації (хоча щодо цього і зараз точаться суперечки). Саме Радбез приймає нових членів та затверджує будь-які зміни в Устав.
Згідно з ним, цей орган має “розслідувати будь-яку ситуацію, що загрожує міжнародному миру” і пропонувати, що робити, включаючи військові та миротворчі інтервенції, санкції та розрив дипломатичних відносин.
Зі старту, в Радбезі ООН було п’ять так званих “постійних” членів з правом вето: Китай (до 1971 року формально представлений Тайванем), Росія (до 1991 року – СРСР, а далі РФ просто узурпувала місце, не проходячи процедуру вступу), США, Британія та Франція. Поступово, у всіх цих країн з’явилася власна ядерна зброя.
.jpg)
Фото: Радбез ООН був створений, щоб зберігати мир після Другої світової, але часто був паралізованим (Getty Images)
Всі інші крісла займають “непостійні” члени без права вето, вони змінюються на ротаційній основі. Щоб потрапити до зали Радбезу, треба виграти голосування на Генеральній асамблеї, а для цього – активно лобіювати програму серед інших членів ООН. На засіданнях часто бувають голови МЗС країн-членів, Спеціальні доповідачі ООН з різноманітних питань та запрошені гості, включаючи лідерів держав.
Першими “непостійними” стали Австралія, Бразилія, Єгипет, Мексика, Нідерланди та Польща. У 1965 році їхню кількість збільшили до десяти, такою вона лишається і донині. Представник кожної країни-члена Радбезу стає президентом органу на один місяць, але зберігає всі ті самі права та обов’язки, що й інші.
Відома кімната для засідань у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку була створена норвезьким архітектором Арнстейном Арнебергом (як подарунок від його країни). На муралі зображено фенікса, що відроджується з попелу – символ відбудови світу після Другої світової війни.
Але більша частина роботи Радбезу проходить за зачиненими дверима у форматі зустрічей та консультацій для вироблення спільних позицій з різних міжнародних питань. З початком телевізійних трансляцій, засідання Радбезу стали цікавими і широкому загалу через часом гострі дуелі дипломатів. Ця тактика, забута після закінчення Холодної Війни, повернулася з агресією Росії проти України у 2014 році.
Протягом історії лунало багато закликів реформувати Раду Безпеки через не дуже ефективну роботу та узурпацію права вето п’ятьма постійними членами. Але досі жодна з пропозицій не була втілена у життя.
Проблемна історія реформування
Паралізованість Радбезу ООН не нова – під час Холодної Війни було так само. З тих часів відомі і ідеї по його реформуванню. В основному, це стосується збільшення кількості членів, розширення регіонального представництва і – найскладніше для втілення – зміну правила вето.
Щоб реформувати Радбез ООН, треба провести успішне голосування двома третинами Генасамблеї. Після падіння колоніалізму та комунізму, країни почали вимагати собі постійні місця. Процес почався у 1992 році з Японії та Німеччини, на той час – другої та третьої економік світу, Бразилії – як найбільшої країни Латинської Америки та Індії – як найбільш населеної країни світу.
Фото: Індія – одна з країн, що мають великі шанси отримати постійне місце у Радбезі ООН (Getty Images)
Цікавий факт: Індія приєдналась до ООН ще до проголошення своєї незалежності у 1947 році, фактично будучи ще колонією Британії!
Ці чотири країни згодом об’єдналися у Велику Четвірку, щоб разом лобіювати отримання постійних місць у Радбезі ООН. Наразі, є як їхні прихильники так і противники. Це в основному зумовлено геополітичними чварами та старими конфліктами між країнами.
Італія, Пакистан, Єгипет та Мексика створили схожий клуб і для себе – “Об’єднуючись заради згоди” (він же – “Кавовий клуб”). З 1990х до нього вступили й інші – Канада, Південна Корея, Іспанія, Туреччина, Аргентина, Колумбія. Таким чином, сформувалися дві реформаторські течії, що протистоять одна одній.
У 2005 році “Кавовий Клуб” запропонував збільшити число “непостійних” членів Радбезу з десяти до двадцяти. І хоча ідею зрештою відкинули, вона здобула широку підтримку серед інших членів ООН і навіть одного постійного члена – Китаю.
У цей же рік свій план представив Генсек Кофі Аннан:
збільшення загального числа членів до 24
шість нових постійних країн
Через чотири роки Італія прийшла з новою пропозицією – створити нову категорію місць в Радбезі на 3-5 років для регіональних об’єднань, а не окремих країн (як це працює у G20 з Євросоюзом та Африканським союзом, – ред.). Африканська група пропонує виділити країнам континенту два постійних місця, а представники будуть змінюватися.
Наразі, найближчою до мети країною є Індія. Президент США Барак Обама у 2010 році публічно підтримав Індію в отриманні місця постійного члена Радбезу ООН. Нью-Делі має підтримку чотирьох постійних членів ООН – США, Британії, Франції та Росії і навіть Китаю, хоча країни мають дуже непрості взаємини. А також десятків інших членів Організації Об’єднаних Націй, включно з Україною.
Втім, головна проблема залишається – право вето, яке може на корню зарубати навіть найкращу ініціативу, якщо вона йде у розріз з позицією чи інтересами якоїсь з п’яти великих країн. Генсек ООН Антоніу Гутерреш казав, що “нинішня Рада Безпеки вже не відповідає сучасному світу”. Він дорікнув постійним членам, що “вони не хочуть продовжувати дискусію на Генасамблеї”.
Навіть сама загроза застосування вето може змусити змінити текст резолюції чи повністю його відкликати. Серед ідей, як це змінити, були такі: не застосовувати вето, якщо мова йде про нацбезпеку світу чи окремих країн; керуватися статтею 106 Уставу про консенсус.
Змінити правила застосування вето буде майже неможливо, адже п’ять постійних членів можуть заблокувати таке рішення (статті 108 і 109 Уставу ООН). Навряд чи хтось з них погодиться голосувати проти себе самих.
У 2017 році Велика Четвірка казала, що вони доб’ються скасування вето, якщо отримають постійні місця в Радбезі ООН. Але й цього не сталося. Ситуація залишалася б незмінною, якби не повномасштабна агресія Росії проти України. Апатія та неможливість Радбезу якось вплинути на одного зі своїх членів підштовхнула до нових дискусій про реформи.
Цього разу вже з Білого Дому у Вашингтоні.
Що пропонує Джо Байден і чи вийде це у нього
На найближчій сесії Генеральної Асамблеї ООН, що відбудеться цього тижня у Нью-Йорку, президент США Джо Байден планує викласти свою ідею реформування Ради Безпеки ООН.
Про це заявив стратегічний комунікаційник адміністрації Джон Кірбі. Байден наполягає на включенні 5-6 нових постійних членів ООН (суголосно ідеям колишнього Генсека Кофі Аннана), зокрема Індії, Бразилії, Японії та Німеччини – усієї G4. Від Африки пропонують “відрядити” ПАР, яка може доєднатися до інших країн “чорного континенту” – Габону та Кенії.
Ідею розширити Раду Безпеки США обговорювали щонайменше з липня цього року, головним спікером була посол США в ООН Лінда Томас-Грінфілд.
Втім, Вашингтон визнає, що інші країни-засновниці Радбезу не хочуть передавати потенційним новачкам частину свого авторитету. Джо Байден, щоправда, висловився за обмеження використання вето “рідкісними, екстраординарними ситуаціями”.
Роналдо Коста Філью, посол Бразилії при ООН, який вже йде у відставку, назвав нинішню ситуацію “фрагментацією світового порядку”. Глобальний Південь, на його думку, має отримати місце, для “важливого внеску у збереження системи”.
