У період СРСР особливого поширення набула звичка вішати дзеркало ледве не під стелею. Особливо часто це можна було помітити в сільських будинках. І хоч зараз з точки зору людини ХХІ сторіччя ця особливість виглядає доволі специфічно, проте в Радянському Союзі таке явище було абсолютною нормою. Виявляється, цьому є 3 причини. Задоволення не для кожного Велике дзеркало було доволі розкішним предметом в радянському домі, а тому й коштувало немало. Щоб уберегти його від пошкоджень, дзеркало розташовували максимально високо, де воно було у відносній безпеці. Аби подивитись на своє відображення треба було просто підняти очі вгору, що насправді було доволі зручно. Економія місця Ще однією причиною такого дивного розташування була економія простору всередині дому. Будинки й квартири були доволі невеликими, а для того, щоб побачити повністю своє відображення, за звичайного розташування дзеркала треба відійти від нього на певну відстань, що, як ми розуміємо, не завжди було можливим. Також у тісноті дзеркало було легко зачепити й розбити, а як вже зазначалося, купити нове було доволі складно. До того ж, люди вірили, що це погана прикмета й намагались бути з дзеркалами максимально обережними. Забобони Багато людей ставились доволі обережно до дзеркал. У народі існує величезна кількість забобон щодо поводження з цим предметом. Повір'я були доволі різноманітними, починаючи з того, що дзеркала є порталом у потойбіччя, закінчуючи тим, що кожного разу, коли людина дивиться без потреби в дзеркало, а лише, щоб полюбуватись відображенням, вона втрачає частину своєї душі. Тому дзеркало вішали під стелю, аби кожного разу не дивитись у нього, коли проходиш повз. Адже люди вірили в його магічні властивості. Джерело: 5692.com.ua
Особливості інтер’єру в СРСР: чому дзеркала в радянських будинках вішали під стелею
