Російський ринок пального знову опинився під серйозним тиском через регулярні атаки на нафтопереробні заводи (НПЗ). На тлі перебоїв у переробці нафти та високого сезонного попиту Росія різко нарощує імпорт бензину і дизеля з сусідньої Білорусі. Тим часом відкриті дані свідчать: роздрібні ціни на марку Аі-95 в РФ досягли історичного максимуму.
За даними міжнародного аналітичного сервісу GlobalPetrolPrices, який агрегує дані Росстату, середня ціна бензину Аі-95 в Росії на початку червня 2026 року досягла 69,41 рубля за літр. Це абсолютний рекорд за весь період спостережень з липня 2016 року в базі сервісу. Платформа макроекономічної статистики Trading Economics також зафіксувала стрибок середніх цін на бензин в РФ до 0,95 долара за літр.
Водночас Росія збільшує імпорт готового пального. Як повідомляє українське видання NV з посиланням на The Moscow Times, обсяги залізничних поставок бензину і дизеля з Білорусі до РФ різко зросли. Це спроба компенсувати зниження внутрішнього виробництва після ударів безпілотників.
Ціна вразливості: що відбувається з російськими НПЗГоловна причина кризи — вразливість російської нафтопереробної інфраструктури. Україна методично атакує НПЗ і нафтобази, що обслуговують не лише армію, а й цивільний сектор. Так, у червні під ударом опинився Московський нафтопереробний завод у районі Капотне.
Польське видання Rzeczpospolita писало, що після атаки та пожежі місцеві жителі скаржилися на «чорний дощ» — опади з домішками мазуту і сажі. Британська The Guardian також повідомляла про масштабні перебої у роботі московських аеропортів того дня. Навіть якщо завод зруйновано не повністю, частковий ремонт, пошкодження резервуарів або логістичних вузлів неминуче скорочують випуск моторного пального і створюють дефіцит на внутрішньому ринку.
Білоруський експрес: порятунок логістикиБілорусь залишається одним із небагатьох доступних постачальників, здатних оперативно перекидати пальне до РФ залізницею. Для Москви це зручний інструмент, щоб гасити локальні дефіцити у регіонах, доки власні заводи стоять на ремонті. Цей факт викриває неприємний для Кремля економічний парадокс: держава, яка є одним із найбільших у світі експортерів сирої нафти, змушена імпортувати бензин, коли власна переробка дає збій.
Для Росії проблема вийшла за рамки цінників на АЗС. Удари по НПЗ б'ють по базовій здатності держави стабільно постачати регіони пальним, порушуючи вибудовані логістичні ланцюжки. Приховане зростання цін: чому бензин дорожчає нерівномірноРосійський уряд намагається стримувати роздрібні ціни адміністративними методами: через демпферні механізми (виплати нафтовикам з бюджету), заборони на експорт і тиск на роздрібні мережі.
Тому на табло великих АЗС ціни зростають повільніше, ніж на біржі. Однак адміністративний контроль не вирішує проблему фізичного браку пального. Коли обсяги падають, виникають черги, вводяться ліміти на продаж в одні руки, а незалежні заправки (що не входять до великих держкорпорацій) змушені підвищувати ціни, щоб вижити.
Географія погіршує ситуацію: компенсувати нестачу пального в одному регіоні за рахунок іншого в умовах величезної країни надто дорого і довго. Маркери кризи: за чим стежити даліСитуація на ринку пального має накопичувальний ефект. Експерти виділяють три головні індикатори, що покажуть реальну глибину кризи: Поставки з Білорусі: Якщо імпорт бензину продовжуватиме зростати, це підтвердить, що внутрішній ринок РФ більше не справляється власними силами.
Регіональні обмеження: Запровадження лімітів на відпуск пального, повернення заборон на експорт і ручний розподіл бензину стануть сигналом, що криза вийшла з-під контролю біржі. (Про розширення паливних обмежень раніше вже попереджав The Wall Street Journal). Успішність нових атак: Кожен новий удар по великому НПЗ знижує запас міцності системи і змушує Росії обирати між постачанням армії і цивільного сектора. Війна поступово перетворює внутрішнє постачання пального із сильної сторони російської економіки на її вразливе місце.
За матеріалами: Rzeczpospolita, GlobalPetrolPrices, Trading Economics, NV, Radio Free Europe / Radio Liberty, The Guardian, The Wall Street Journal.
