Щороку в ніч з 31 жовтня на 1 листопада відзначається свято Велесової ночі, яке часто називають "українським Геловіном". Цей день з глибокими коренями у дохристиянській культурі відрізняється своєю містичністю та стародавніми обрядами, які пов'язують покоління українців із пам'яттю про своїх предків і прагненням гармонії з природою.
Хто такий Велес?
Велес, якому присвячена ця ніч, був одним із найшанованіших богів у давньослов’янській культурі. Його уявляли покровителем мистецтва, поезії, музики, краси, творчості та щастя. Він опікувався пастухами, музикантами, ясновидцями, провидцями і волхвами — усіма, хто мав зв'язок із духовною та творчою сферою. Крім цього, Велес був уособленням добробуту, багатства і природи, навчав людей жити в гармонії з навколишнім світом, зокрема, вирощувати зерно та доглядати за худобою.
Завдяки Велесу наші пращури вчилися підтримувати баланс із природою, отримуючи необхідні ресурси, наприклад, молоко, без вбивства тварин. У пантеоні слов'янських богів Велес посідав таке ж важливе місце, як і Перун, який вважався богом війни і грому. Саме тому культ Велеса проіснував навіть після прийняття християнства, зберігшись у народних традиціях та звичаях.
Велесова ніч: зв'язок зі світом духів
За давніми віруваннями, у Велесову ніч, подібно до Геловіну в інших культурах, відкриваються двері між світом живих і мертвих. Вважалося, що душі покійних родичів повертаються на землю і мають можливість відвідати свої родини. Саме тому ця ніч має особливу атмосферу містики та магії. Люди вірили, що в цей період можна просити у предків захисту і підтримки, загадувати бажання, які обов'язково здійсняться, якщо вони були щирими і чистими.
Як святкувати Велесову ніч: обряди та традиції
Для святкування Велесової ночі існувало кілька цікавих обрядів, які практикували наші предки.
Щоб допомогти душам предків знайти шлях додому, у будинках запалювали свічки. Це світло було символом пошани і пам'яті про тих, хто вже покинув цей світ.
Однією з важливих традицій була вечеря, де накривали стіл не тільки для живих, а й для покійних родичів. Це був своєрідний жест поваги до предків, коли кожен член сім'ї міг згадати про тих, хто вже пішов, і поділитися спогадами.
Вважалося, що сни у Велесову ніч можуть нести особливий зміст. Якщо комусь приснився покійний родич, це трактувалося як добра прикмета. Такий сон обіцяв захист і благословення від предків.
Щоб привернути достаток у наступному році, наші предки в цей день допомагали бідним і нужденним. Це був символічний жест щедрості, який, за віруваннями, мав привнести добробут і успіх у життя родини.
Подібно до свята Івана Купала, у Велесову ніч запалювали багаття, які очищали від негативної енергії. Люди вірили, що вогонь здатний захистити від злих духів, а стрибки через нього додавали сміливості і внутрішньої сили.
Велесова ніч і Геловін: в чому схожість і відмінності
Велесову ніч часто називають українським Геловіном через схожість у часі та містичну символіку обох свят. В обох випадках вважається, що це період, коли межа між світами живих і мертвих тоншає, і душі померлих можуть повернутися до своїх рідних. Проте на відміну від Геловіну, який більше фокусується на страшних образах і костюмах, Велесова ніч має переважно символічний і пам'ятний характер. Основна мета святкування — вшанування предків, збереження сімейних цінностей і зміцнення духовного зв'язку між поколіннями.
Сучасні святкування Велесової ночі
Сьогодні багато українців намагаються відновлювати традиції Велесової ночі, організовуючи тематичні заходи, вечері пам'яті, виставки та обговорення давніх обрядів. Велесова ніч нагадує сучасним українцям про багатство своєї культури, про важливість збереження традицій та про зв'язок із предками, які передавали ці знання та вірування з покоління в покоління.
Джерело: 5692.com.ua