День: 18.05.2023

Днями у Дніпрі помітили “нашестя змій”, яке вийшло за межі свого звичного середовища. Так, двох великих плазунів виявили у центрі міста біля кафе. Люди злякалися і викликали рятувальників, які забрали незвичних відвідувачів.
Про це повідомляє сайт 056 з посиланням на ТСН.
Як стверджують фахівці, такі змії не становлять загрози для людини. Навіть навпаки, потребують допомоги.
“На фото зображені полоз та вуж – плазуни неотруйні. Вони перебувають у пошуках кормової бази – миші, щурі. Змії шукають та полюють на них. Те, що їх виявили у центрі Дніпра не викликає подиву, адже поруч річка і зараз у плазунів період міграції та відкладення яєць. А тепла та сонячна погода дозволяє подорожувати.
Ні полоз, ні вуж не становлять небезпеки для людини, вони не ядовиті. Один з них досить рідкісний вид”, – розповів директор Київського зоопарку Кирило Трантін.
Він радить людям не чіпати і не турбувати плазунів. А в період час зустрічі краще відійти.
“Змії – це зникаючий вид фауни. Через діяльність людини їх кількість постійно зменшується. Люди бездумно забудовують береги річок, де вони живуть.
В цьому випадку плазуни мігрували містом у пошуках їжі. І могли просто грітися на сонці біля будинку, поки їх не помітили люди”, – пояснив директор зоопарку.
Джерело: 056.ua

Читати далі

Щорічно в травні в Україні відзначають Всесвітній день вишиванки. Це поки неофіційне свято, а історія його появи абсолютно випадкова.Свято щорічно відзначають у третій четвер травня в Україні. У 2023 році День вишиванки – 18 травня. 
Редакція розкаже про код нації та особливості візерунку у різних регіонах України. 
День вишиванки в Україні – історія свята
Всесвітній день вишиванки – молоде свято. Відзначати його почали лише в 2006 році, але за цей час воно стало дуже популярним, до того ж не тільки у нас, в Україні, а й за кордоном.
Буденний день для святкування Всесвітнього дня вишиванки вибрали не просто так. Сьогодні всі охочі приходять на роботу або навчання у найбільш впізнаваному елементі українського костюма – у вишиванці. 
«Код нації» – так називають українську вишиванку. І це не просто красиві слова. У залежності від історичного регіону України деталі і тематика орнаменту вишиванок відрізняються. А на початку ХХ століття, коли українська нація почала боротьбу за свої політичні права, вишиванка стала використовуватися як патріотичний та культовий одяг, символ української ідентичності.
Щорічно у третій четвер травня світ відзначає Всесвітній день вишиванки. І хоче це свято досить молоде – йому лише 13 років, але цього року до нього долучились вже більше 60 країн.
Всесвітній день вишиванки з'явився завдяки акції, яку у 2006 році запропонувала провести студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів.
Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки.
Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
Українські вишиванки підкорюють світ, заворожуючи людей своєю самобутністю та глибоким змістом вишивки. Чимало зірок світового рівня, зокрема Клаудія Шиффер, Ніколь Кідман, Демі Мур, Холлі Беррі, Сальма Хаєк, Сандра Буллок обирають саме український національний одяг.
Українська вишиванка – не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита дружиною або мамою, вважалася потужним оберегом від нещасть: кожен стібок зберігав у собі любов і тепло душі. У кожному регіоні України є свої традиції вишивання і символізм орнаментів, але незмінно лише одне: вишиванка – це частина генетичного коду українця. 
Зараз День вишиванки має особливий сенс – українці змушені відстоювати свою національну автентичність і боротися за неї, віддаючи свої життя.
Унікальність вишивки кожного з регіоні
Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками, які відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.
Вінницька область

Вишиванки мали багату кольорову гаму. На кожній сорочці можна побачити у візерунках певний домінуючий колір. Тут майстерно поєднували ледь не всі техніки та стилі відображення елементів: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування, різноманітні види мережок. Контурними швами обрамляли та з'єднували окремі орнаменти на сорочці.
Волинська область

Для цього краю характерним є ритмічне повторення різних геометричних фігур: зірок, ромбів, ламаних ліній. Дрібні елементи, що вписувались один в одний, переплітаючись, утворювали гармонійний візерунок. З усіх кольорів переважав червоний, також вишивали синім і чорним.
Суто західноволинським прийомом було розміщення вузької смужки вишивки на згині рукава при манжеті. Крім хрестика, поширеним було занизування – дуже давня техніка, що імітує човникове ткацтво, створюючи чіткі та прості композиції.
Дніпропетровська область

Стародавніми класичним техніками на Дніпропетровщині було вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру. Манжети рукавів та виріз горловини вишивали кольоровими нитками та чорним плисом. У чоловічій вишитій сорочці переважали червоний та чорний кольори.
Дослідники, які розглядали найстаріші колекції вишивок Дніпропетровського краю, говорили: “Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі.., важко собі уявити».
Донецька область

Тут полюбляли поєднання червоно-чорного кольору на світлому (білому) тлі.. Оздоблювали вишиванки мережкою та вирізуванням.
Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети і дерева. Зображали й птахів. (На весільних рушниках, наприклад, птахи сприймаються як елемент чарівності, казковості). На Донеччині вишивали різними техніками, окрім хіба що яворівки і низинки. Кольори ниток, якими вишивали жіночі й чоловічі сорочки – традиційно червоний, чорний і білий. Оздоблювали рукави, рідше коміри та поділ.
Житомирська область

Техніки, які тут використовували найчастіше – це занизування та дрібний хрестик. З кольорів – поєднання синього із червоним та чорним. З геометричних фігур найпоширенішими були хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а оздоблена ними сорочка мала захищати господаря від негативного впливу.
Та не менш популярні на Житомирщині квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, далі хміль, виноград, ружки, яблучка, листочки, які зустрічались й на інших предметах народної творчості (наприклад, писанках)
Закарпатська область

Закарпатська вишивка – це дуже різнобарвна та густа вишивка – традиційними тут були більше десятка кольорів. Чи не кожне село тут мало свою «улюблену» гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний поєднувався з чорним – при цьому один колір обов`язково виділявся.
Найпоширеніші техніки: низинка, кучерявий стіб, пряма та коса гладь. Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у ХХ столітті сюди проникають рослинні мотиви.
Запорізька область

Відомою на всю Україну була чоловіча так звана чумацька сорочка – з широкими рукавами, де вишивкою оздоблювався лише комір. (Цікаво, що такий рукав служив своєрідним прапором для подачі сигналу при переправі через дніпровські пороги). Чумацькі сорочки завжди добірно вишивалися. Комір здебільшого — лиштвою, пазуха — вирізуванням, а рукава вирізуванням з лиштвою.
У Запорізькій області використовували всі основні геометричні фігури та їхні поєднання: кола (символи сонця) в середині яких розміщуються розетки, складені з ромбів; ромби можуть бути однією фігурою та поділені на частини, також з крапками посередині.
Івано-Франківська область

Вишивки Івано-Франківщини прикрашають чіткі геометричні фігури, які часто з`єднуються в одну широку лінію, утворюючи динамічний орнамент. Старовинними місцевими техніками є “колення” і “кручення”, які є досить складними у виконанні. На Івано-Франківщині завжди пишно декорували рукави. На одній сорочці поєднували багато технік вишивання: від “білих по білому” до “писаних” – суцільно “замальованих” нитками елементів.
Особливими є вишивки села Космач. Яскраві жіночі сорочки з горизонтальними уставками, на яких переважає красива осіння гама. А от снятинські сорочки славились “рукавами-червонянками”, вишитими бавовняними нитками. Цікавими були покутські вишиванки. Чого варті лише місцеві назви візерунків: кучері звіздаті, чубаті, вусаті цілі, клинчасті головочки, зерняткові, чубаті, черковці, сливкові.
Київська область

На Київщині вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Перевагу надавали білому з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках красувались стилізовані грона винограду, хміль, ромби тощо. Для вишивки певний період використовували і сині кручені бавовняні нитки “заполоч”. Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.
Кіровоградська область

На старовинних вишивках Кіровоградщини збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці. Зображалась у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно (звідси взяли для себе його росіяни).
Пізніше поширеними були пишні різнобарвні рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з вазонами, квітами, листям, бутонами. Оригінальним був шов під назвою «солов'їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.
Луганська область

Особливістю луганських вишивок є поліхромні візерунки, виконані хрестиком, грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що також також додає рельєфності візерунку. Тут здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати на Луганщині передавалось із покоління в покоління. Цікаво, що народному ремеслу навчали дівчаток вже дошкільного віку. Бо, за традицією, на день сватання у юнки мало бути не менше 12-ти вишитих рушників.
Львівська область

Львівська вишивка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою і легкою.
Львівські вишивки, виконані переважно хрестиком та стебнівкою, нагадують тонке мереживо. Дрібна павутинка квіток чорного кольору, поєднаного із червоним, жовтим, зеленим та синім. Яворівський район мав свою унікальну техніку: дрібні елементи складали з окремих фігурок: сосонок, клинців, кривульок…, вишитих різнобарвними нитками: блакитною, синьою, зеленою. У жіночих сорочках вишивали манжети рукавів та самі рукави, на грудях робили невеличкий виріз.
Миколаївська область

Жіночі сорочки цього регіону України були особливими. Їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави.
Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.
Одеська область

Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик – це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об'єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні “зморшки”, які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузькою смужкою обробляли краї рукавів.
Полтавська область

Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів.
Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. «Рідною» для полтавчанок здавна була техніка лічильна гладь (лиштва). Наприклад, жіночу полтавську вишиванку можна впізнати за дуже багатим, складним, та водночас ніжним за кольорами, «тонким» оздобленням рукавів.
Рівненська область

У вишивці домінували прості геометричні візерунки червоного кольору з добавкою синього. Жіночі сорочки часто вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом. Червоною ниткою на білому-сірому тлі льняної полотнини. Характерні вишивальні техніки занизування, верхоплут, настилування. Вишивка цього регіону — вишукано проста та чітка за композицією. Домінуючим є найдавніший монохромний (одноколірний) геометрич­ний орнамент.
Сумська область

Сорочки-вишиванки Сумщини — переважно полтавського типу. Вишивка білими нитками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок. Характерні тут також багатоколірні візерунки. Це ніжне вишиття дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфне грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані взори. Серед зооморфних мотивів переважали птахи: орли, лебеді, качки, голуби.
Тернопільська область

У більшості районів Тернопільщини майстрині віддавали перевагу геометричним узорам. Насичені темні кольори. Особливо на Борщівщині – регіоні, який прославився на весь світ саме своїми унікальними вишиванками. Це зашиті повністю рукави із сильним переважанням чорного кольору (що символізує трагічні сторінки історії краю), також поздовжні косі смуги з повторюваними елементами.
Також мотив калини – один з улюблених на Тернопільщині. Ягідні галузки часто зображали між двома пташками. Типовою тут була вишивка вовняними нитками. Тернопільські візерунки чіткі, контрастні, з об`ємними елементами.
Харківська область

Багатобарвну сорочку цього регіону вишивали товстою ниткою, завдяки чому орнамент набуває рельєфності. Особливістю вишиванок є поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком. Конкретної гами кольорів чи притаманного лише цьому регіону візерунку годі й шукати.
Херсонська область

Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Він почав з`являтися на жіночих та чоловічих сорочках ще з середини XІХ століття. Одна з найпоширеніших ідеограм – “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі. Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.
Хмельницька область

В орнаментах подільських вишивок переважає один колір — чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найпоширеніші одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше — дво — і триколірні. Для Хмельниччини характерною була техніка вирізування. Геометричний орнамент із простих прямих, скісних, ламаних, зубчатих ліній. Строго геометрична низь.
Черкаська область

Черкащина – це дуже красива витончена вишивка, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів. Тут любили золотисті відтінки: від жовтого до вишневого. У південних районах Чернігівщини вишивали основним білим із дрібним вкрапленням червоного та чорного кольорів.
Чернівецька область

Найдавніші зразки вишивок, знайдені у цьому краї, були виконані одним кольором. Зооморфні мотиви вишивали білою гладдю чи дрібним хрестом, штаповкою, крученим швом. Використовували навіть срібні та золоті нитки, бісер, шовк, вовна, металеві блискітки. Характерна вишивка Заставнівського району – це поперечні смуги (2-7) дрібних геометричних елементів. Поширені жовті та світло-зелені кольори. У Кіцманському районі вишивали досить великі рослинні візерунки, зокрема букети руж; зустрічалися також птахи.
Чернігівська область

Для цього краю характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок. Використовувалися дуже тонкі нитки, що вимагало від рукодільниць надзвичайної майстерності. Щоб підсилити загальну виразність вишивки, в ній використовували два або більше типів швів: наприклад, прозорі із гладдю. Дуже популярною була й ажурна вишивка.
Автономна Республіка Крим

Кримські татарки любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку.
Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк'урах) – це «дерево життя».
Зараз, в умовах воєнного часу, в День вишиванки в Україні не проводяться марші та дефіле вишиванок, ярмарки, концерти чи інші масові заходи. Але долучитися до свята може будь-хто – потрібно просто надягти вишиванку або будь-який інший одяг з українською вишивкою. 
За матеріалами uccs.org.ua, 5.ua, uamodna.
Джерело: 056.ua

Читати далі

Сьогодні, 18 травня, близько 07:30 хлопець пішов з місця мешкання та до теперішнього часу не повернувся. Наразі його місцезнаходження невідоме.

Читати далі

В ніч проти 18 травня росіяни випустили по Україні 30 ракет, 29 з яких були збиті силами ППО. Також знищено також чотири дрони. Напередодні окупанти намагалися ввести в оману українських військових.
Про це повідомила речниця Сил оборони півдня Наталія Гуменюк у ефірі “24 каналу”.
За її словами, незадовго до початку ракетної атаки росіяни завели всі свої ракетоносії у морі до пунктів базування.
“Перед цією атакою всі ракетоносії були заведені в пункти базування і не знаходились в акваторії. Безпосередньо перед нанесенням удару надводний ракетоносій вийшов у зону пуску на чергування в Чорне море і випустив “калібри”, – сказала Гуменюк.
Вона також розповіла деталі про атаку по промисловому об'єкту на Одещині.
“Вони вишукують такі об'єкти, які їхньому короткохвильовому мозку здаються базами чогось. Насправді їм навіть невтямки, що в розвиненій країні є логістичні склади. Наприклад, ті ж зернові термінали, ангари, в яких може зберігатися зерно і т. д., чим Україна годує цілий світ”, – розповіла речниця Сил оборони півдня.
Нагадаємо, ми писали про наслідки атаки росіян по Україні.
Джерело: 056.ua

Читати далі

18 травня – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Примусова депортація корінного народу Криму – кримських татар почалася у 1944 році. Це один із найбільших злочинів радянської влади. У 2014 році його повторила путінська росія, анексувавши півострів, окупанти розпочали “зачистки” – викрадення, депортацію, вбивства, тюремні строки. І все це лише за етнічною ознакою чи релігійною приналежністю.
Редакція сайту 056 розкаже основні факти про депортацію кримських татар.
1. У 1920-1930-х роках татари складали 25-30% від усього населення Криму.
2. У 1930-х радянська політика щодо татар, як і щодо інших національностей СРСР, стала репресивною. Було розкуркулення і виселення татар на північ росії і за Урал. Потім насильницька колективізація і Голодомор 1932-33 років. А тоді – чистки інтелігенції в 1937-38 роках.
3. Саме в цей день у 1944 році розпочалася спеціальна операція з депортації усіх кримських татар з півострова тоталітарним режимом.
4. Офіційною причиною насильницького переселення стало звинувачення всього кримськотатарського народу в державній зраді, “масовому винищенні радянських людей” і колабораціонізмі – співпраці з нацистськими окупантами.
5. Ще до депортації пропаганда розпалювала серед місцевих жителів ненависть до кримських татар, тавруючи їх як зрадників і ворогів народу.
6. Основна фаза насильного переселення відбулася протягом неповних трьох діб, почавшись удосвіта 18 травня 1944 року і закінчившись о 16:00 20 травня. 
7. Лише за три дні, 18-20 травня 1944 року під тиском загонів НКВС з півострова було виселено 191 044 особи татарського походження.

8. Всього з Криму депортували 238 500 людей – майже все кримськотатарське населення. Для цього НКВД залучила понад 32 тисячі силовиків.
9. Щоб зібрати речі, давали 15-20 хвилин. Офіційно кожна сім'я мала право взяти з собою до 500 кг багажу, однак реально дозволяли забрати значно менше, а іноді – взагалі нічого.
10. Людей вантажними автомобілями відвозили до залізничних станцій. Звідти на схід відправили майже 70 ешелонів з наглухо зачиненими товарними вагонами, що були переповнені людьми.
11. Під час переїзду загинули близько 8 000 людей, більшість з яких – діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф. Деякі люди, не витримавши страждань, сходили з розуму.
12. Все майно, що залишилося в Криму після татар, держава присвоїла собі.
13. Неофіційною причиною, яку висувають історики є те, що кримські татари історично мали тісні зв’язки з Туреччиною, яку СРСР у той час розглядав як потенційного суперника. У планах Союзу Крим був стратегічним плацдармом на випадок можливого конфлікту з цією країною, і Сталін хотів перестрахуватися від можливих саботажників і зрадників, якими він вважав татар.

14. Злочинний наказ Сталіна призвів до фізичного винищення, руйнування історичної пам’яті та втрати батьківщини десятків тисяч кримських татар.

15. Повністю були депортовані кримські татари, інгуші, чеченці, німці, карачаївці, калмики й балкарці.
16. Більшість татар відправили до Узбекистану і сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область росії.

17. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина – діти до 16 років.
18. Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень – оточених воєнізованою охороною, блокпостами і огороджених колючим дротом територій, які скоріше нагадували трудові табори, а не поселення мирних людей.
19. Приїжджі були дешевою робочою силою і їх використовували для праці в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах. В Узбекистані вони обробляли бавовняні поля, працювали в шахтах, на будівництві, заводах і фабриках. Серед найтяжчих робіт було зведення Фархадської ГЕС.
20. У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення, наприклад, щоб провідати родичів, наражалися на небезпеку 20-річного ув'язнення. Такі випадки траплялися.
21. Діти переселенців могли отримати освіту російською або узбецькою мовою, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою. З Великої радянської енциклопедії вилучили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вписувати в паспорт.

22. За весь період Другої світової війни радянська влада примусово депортувала представників 61 народу.
23. Сталінська депортація кримських татар у 1944 році була нічим не виправданим, жорстоким актом, яка позбавила цілий народ Батьківщини, прирекла його на суворі умови фізичного виживання.
24. Режим спецпоселень для татар проіснував до епохи хрущовської десталінізації – другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом’якшив для них умови життя, але не зняв обвинувачення в державній зраді.
25. В радянських документах замість депортації використовувався штучний термін “перевезення”, але ці дії мають усі ознаки геноциду.
26. Роки заслання загартували кримських татар, сформували потужні традиції самоорганізації та ненасильницької боротьби за права – актуальні і в наш час.
27. російська окупація Криму у 2014-му, у 70-ту річницю депортації, стала новим ударом для кримськотатарської громади України, яка лише нещодавно оговталася після тривалого заслання.
28. Як і в сталінські часи, кримські татари вважаються неблагонадійними для російських окупантів. путінський режим розгорнув масові політичні репресії проти громади та її лідерів: заборонив Меджліс, переслідує «неправильних» мусульман тощо.
29. Сьогодні нащадки радянського режиму намагаються знищити всю Україну. На окупованих територіях, як у 1944-у та 2014-у роках, людей викидають з домівок, засуджують за позицію, депортують дорослих та дітей.
30. Депортації – це не лише історія, а страшна буденність для мешканців тимчасово окупованих росією територій.
31. Україна ніколи не відмовиться від Криму. Півострів буде обов’язково визволено, а порушені права і свободи всіх кримчан – відновлені.
“росія в усі часи прагнула знищити тих, хто був вільним і боровся за свою свободу. Понад пів століття тому радянська влада влаштувала геноцид кримських татар. Їхні долі були перекреслені варварською жорстокістю.
Ця трагедія назавжди залишила невиліковний шрам у серцях мільйонів.
Сьогодні ми спільно боремося, щоб повернутися до свого дому – українського Криму!
Пам’ятаємо синів і дочок кримськотатарського народу, які постраждали від радянського терору! Sovetler zulumına oģraģan qırımtatar halqınıñ oģul-qızlarını hatırlaymız!”, – написали в СБУ.
Джерело: 056.ua

Читати далі