Категорія: Кам’янське

Є місця, де час наче зупиняється. Де слова вже нічого не змінять, але мовчання — звучить голосніше за будь-які промови. Могила — це не просто ділянка землі. Це — тиха точка зв’язку між минулим і теперішнім. І навіть кілька квіток, висаджених із думкою про померлих, можуть перетворити камінь і землю на щось живе, тепле, значуще. Але що посадити, аби воно справді мало сенс, а не просто стояло там заради вигляду? Ось тут і починається найцікавіше.
Квіти як спогад, а не просто прикрасаЧесно кажучи, не кожна рослина годиться для цвинтаря. Хтось садить яскраве “аби гарно було”, але з часом воно в’яне, обростає бур’янами, і виглядає зовсім не так, як задумувалось. Тут краще підійде те, що тримається скромно, але впевнено — і по можливості не потребує щотижневих візитів із лійкою. Бо ж не кожен має змогу приїздити часто.
Символіка теж має значенняДо речі, вибір квітів — це не лише про колір і форму. У багатьох із них є свій підтекст. Так, ніби кожна пелюстка говорить щось замість нас. Деякі — про вічну любов. Інші — про спокій, пам’ять або витримку. І хоча звучить це трохи метафорично, але в таких деталях і народжується справжній зміст.
Гвоздика — мов подяка на вічністьГвоздика — це не про показність. Вона — як тиха подяка, яку ми несвідомо шепочемо у голові, стоячи біля надгробка. Яскрава, стійка, вперта. Вона росте там, де інші згорають від спеки чи гниють від дощу. Гвоздика любить сонце, але не капризна. Полити — добре. Не полити — переживе. Тільки обрізати час до часу, і вона знову тягнеться догори.
Тюльпани — про прощання без крапкиВесною тюльпани — як перші ноти вірша, написаного мовчки. Вони символізують любов, яка не згасає, і новий початок після кінця. Дивна комбінація, правда ж? Але на могилах це працює. Вони не вибагливі, тільки ґрунт має бути нормальний — не болото і не каміння. А ще — сонце. Без нього тюльпан просто спить.
Барвінок — мов покривало пам’ятіБарвінок, здається, просто створений для цвинтарів. Він не метушиться, не пнеться вгору, не потребує нічого зайвого. Але при цьому — постійний. Синій або фіолетовий, мов ніч, він стелиться по землі, як спогади по пам’яті. До того ж він вічнозелений — і навіть взимку тримає колір. Ще й легко вкорінюється. Ідеальний варіант, якщо хочеться, щоб було скромно, але зі змістом.
Молодило — кам’яна троянда, що не здаєтьсяЦя рослина — трохи символ впертості. Молодило (його ще називають кам’яною трояндою) виживає там, де більшість здається. Пісок, спека, вітер — не проблема. Воно просто стискається в собі, як людина в горі, але не ламається. Нагадує, що навіть на камінні може щось зацвісти. Сакрально? Дуже.
Хризантеми — осінній акорд про вічністьПро хризантеми багато хто скаже: “та їх же тільки восени садять”. Але не все так просто. Ці квіти — як щось дуже особисте. Вони наче промовляють без слів: “Я пам’ятаю”. Особливо білі й фіолетові — вони найбільш символічні. Люблять вони хорошу землю й сонце, а ще — щоб за ними трохи доглядали. Але за те дарують колір там, де вже давно все сіре.
Не тільки квіти — ще трохи про відчуттяА ви помічали, що іноді навіть без жодної квітки могила виглядає… живою? Все — через настрій. Але квіти додають чогось теплого. Особливо, коли вони підібрані з думкою, а не для галочки. Як-от ті, що не потребують щотижневого приїзду, а просто ростуть собі — мовчки, стійко, як сама пам’ять.
Квіти на могилі — це не прикраса. Це мова, яка звучить навіть у тиші. У кожній пелюстці — натяк на любов, яка не згасає. У кожному стеблі — відлуння спогадів. Тому так важливо, щоб ці рослини були не випадковими. Щоб вони говорили за нас, коли ми не поруч. І щоб росли навіть там, де, здавалося б, уже нічого не росте.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

У великодньому світі, де кожна господиня мріє, аби паска вдалася “на всі сто”, глазур — як останній штрих пензля на картині. Може здатися, що це дрібниця, але саме вона надає тій самій урочистої краси та додає трішки магії. А ще — відкриває простір для фантазії: хто сказав, що глазур має бути лише білою?
Святкова окрасаГлазур — це не просто цукровий верх. Це як вишенька на торті чи блиск у погляді — створює враження з першої секунди. Паска без глазурі — ніби вишиванка без орнаменту. Варіантів, до речі, чимало, і кожен із них може змінити не лише смак, а й настрій у хаті.
Біла — традиція, яку поважаютьЦе класика-класик.
250 г цукрової пудри2 яєчні білкитрішки борошнастолова ложка соку лимонаУсе це збити до стану густої, блискучої маси. Головне — не поспішати. Якщо добре вийде, вона не стікатиме й застигне щільно, як мереживо на морозі. До речі, трохи лимонного соку не лише освіжить смак, а й допоможе білкам не розтікатися.
Вершкова — для тих, хто любить “з вершками”Тут усе ніжно, як обійми бабусі:
300 г цукру250 мл жирних вершків (20%)50 г вершкового маслачайна ложка ванільного цукруМішати довго — аж 30 хвилин на повільному вогні, ніби варите щось чарівне. Потім влити масло й ваніль, і от маєте глазур, що пахне дитинством і теплими руками. Можна нанести товстим шаром, і вона вийде трохи тягуча, як іриска.
Фруктова — для яскравого настроюЦікаво, але її рідко готують, хоча вона дуже “весняна”:
200 г пудри2 білкиложка лимонного соку3 ложки будь-якого сиропу: вишневого, малинового, апельсиновогоКольори виходять пастельні, неначе крашанки з акварелі. І смак — з натяком на літо. Діти таку обожнюють. Можна ще підфарбувати буряковим соком або куркумою — натурально й без хімії.
Шоколадна — коли душа просить солодкогоДля тих, хто не уявляє Великодня без какао-аромату:
25 г масла— 15 г какао1 склянка пудри2 ложки молокадрібка кориціСпочатку масло з какао — на вогонь, хвилинка, не більше. Потім повільно ввести пудру з молоком. І на кінець — повернути на вогонь буквально ще на хвилину, щоб усе злилося в однорідну шоколадну гладь. А кориця — для тієї самої “родзинки”, ніби натяк на щось тепле й затишне.
Трохи фантазії зверхуІ тут починається найцікавіше. Обсипки!
Кокосова стружка — виглядає, як сніг навесні.Подрібнені горіхи — трохи хрусту, трохи розкоші.Цукати або навіть маленькі цукерки — дітям на радість.Шоколадна крихта або дрібні маршмелоу — сучасний акцент.А ще хтось посипає сушеними пелюстками — так-так, троянд чи волошок. Здається, ніби паска зійшла зі сторінок старовинної книги рецептів.
До речі… Деякі господині використовують трохи желатину або агар-агару, щоб глазур трималася довше, навіть за вологої погоди. А хтось експериментує зі сметаною, топленим шоколадом, маршмелоу, навіть карамеллю. Смаків стільки, скільки людей за столом.
Глазур на пасці — це не просто солодкий декор. Це емоція, яку ми даруємо близьким. Це спогади з дитинства, запах свята й очікування чогось доброго. У кожному рецепті — трохи тепла, трохи турботи й дрібка традиції. Тож нехай цього Великодня у ваших домівках пахне справжнім щастям — з нотками ванілі, какао та лимона.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Перекис водню — це не просто пляшечка в домашній аптечці. Це щось на кшталт швейцарського ножа серед засобів догляду за домом: скромний, недорогий, але універсальний. Його сила — у простоті. Чесно, мало хто замислюється, що ця прозора рідина може стати справжнім рятівником у побутових дрібницях. Але давайте по черзі.
Гігієна зубної щітки — не тільки про замінуМіняти щітку кожні два-три місяці — це ми знаємо. Але між тим вона встигає “пожити своїм життям”, збираючи мікробів більше, ніж деякі поруччя в метро. Тому час від часу (раз на тиждень буде достатньо) — замочіть її у перекисі хвилин на 30. Потім сполосніть під краном. Так простіше спати спокійно.
Дзеркала без плям — це можливоЗдається, ванне дзеркало живе власним життям: щоразу, як вийдеш з душу — на ньому сліди мила, пальці, і ще щось дивне. Секрет простий: бризкаєте трохи перекису, протираєте — і поверхня наче нова. Без плям, без розводів. Навіть якщо до цього там було “світлове шоу з розводів”.
Нігті після буряка — як новенькіБували ситуації, коли після буряка пальці виглядають так, ніби ви підробляли художником по овочах? Знайомо. Змочіть ватний диск у перекисі та протріть нігті. Зазвичай вистачає кількох секунд, аби вони повернули свій природний вигляд. Схоже на магію, але це просто хімія.
Плями від поту — не вирок футболціЗнову ті білі сліди під пахвами, які залишаються навіть після прання? Не поспішайте викидати улюблену річ. Змішайте перекис з харчовою содою — до стану кашки. Нанесіть на пляму, зачекайте 30-40 хвилин, а потім промийте. Іноді навіть дорогі засоби не дають такого ефекту.
Дошка для м’яса — зона підвищеної небезпекиОсобливо після сирого м’яса. Нюанс у тому, що навіть ретельне миття не завжди виводить усю нечисть. А от перекис — так. Просто полийте ним дошку, дайте постояти кілька хвилин і промийте. Дерево зітхне з полегшенням.
Холодильник, який не пахне “вчорашнім борщем”Перекис — тихий герой у боротьбі з неприємними запахами в холодильнику. Він не лише знезаражує полиці, але й знімає жовтизну з пластику. Нанесіть, залиште хвилин на 10, протріть ганчіркою. І не треба ніяких дорогих спреїв.
Контейнери без душку “два дні тому був суп”Пластикові контейнери — це окрема історія. Варто один раз щось ароматне в них залишити — і запах залишається з ними надовго. Налийте трохи перекису, розмажте по стінках, залиште на пів години. Потім добре промийте. Схоже, що контейнер ще поживе.
Про запас — не жартБагато хто купує перекис по одній пляшечці, бо “раптом знадобиться”. Але якщо ви хоча б раз спробуєте всі ці лайфхаки — ймовірно, почнете купувати одразу по три. Дешево, практично, без запаху — що ще треба?
Перекис водню — це нагадування, що в простих речах часто криється велика користь. У світі, де все ускладнюється новими технологіями, є речі, які працюють роками без змін. Просто, ефективно, по-людськи. Іноді варто озирнутись на старі добрі засоби, перш ніж витрачати купу грошей на новомодні “суперочищувачі”. Бо, зрештою, справжній порядок починається з уваги до дрібниць.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Кажуть, очі — дзеркало душі. А от брови — наче рамка до цього дзеркала. Іноді саме вона видає те, що людина воліє приховати. Справжні думки, емоційні реакції, темперамент — усе це, наче на долоні, якщо знати, куди дивитися. І хоча брови можуть здаватися дрібницею, насправді вони здатні розповісти більше, ніж цілий монолог. Не віриш? А дарма.
Густі, жорсткі брови — наче щетинаЯкщо бачите чоловіка (чи жінку) з густими бровами, які ще й здаються твердими на дотик — є про що задуматись. Фізіогномісти вважають, що така брова — це сигнал. Вона може вказувати на людину, що має схильність до подвійної гри. Не завжди прямо лицемірство, але вміння говорити одне, а думати інше — тут точно присутнє. Особливо, якщо брови ніби “натискають” на погляд.
Брови, що стирчать вгору — трохи дикий, але добрий типажЦікаво, але якщо зовнішні частини брів стирчать догори, як антенки, це може означати відкритість. Такі люди ніби трішки розгублені, але не злі. Їх легко впізнати — вони часто усміхаються, а в очах немає холоду. Виглядають довірливо, наче вічно трохи здивовані світом.
Рідкі брови — як недописаний портретЛедь помітні або дуже рідкі брови часом говорять про внутрішню млявість. Знаєш, буває тип людей, які завжди “десь у собі”. Вони не агресивні, не токсичні, просто дуже повільні. І ніби живуть у своєму темпі, не поспішаючи ні на які внутрішні революції.
Моноброва — сигнал сили й домінуванняЗрослися брови над переніссям — це вже окремий феномен. Часто такий зовнішній знак супроводжується характером “директора”. Не завжди це погано, але людина майже завжди буде намагатися контролювати інших. Такий собі вроджений лідер, а іноді й диктатор у сімейних справах. Особливо якщо решта рис обличчя підтверджує це.
Брови “будиночком” — трохи драми, трохи ніжностіЗнайомі ці підняті, ніби здивовані бровки? Вони додають обличчю м’якості й тривожної емоційності. За ними часто стоїть людина, що здатна багато зробити заради інших, навіть якщо це йде врозріз із її інтересами. Такі люди — водночас і мрійники, і трудоголіки. Іноді — справжні мученики.
Навислі брови — тінь над очима і настроємЯкщо брови розташовані низько й ніби “тиснуть” на очі — це може говорити про флегматичний тип характеру. Такі люди не схильні до імпульсивності. Вони швидше замикаються в собі, аніж влаштовують сцени. У стосунках — можуть бути трохи холодними, але не обов’язково байдужими. Просто все всередині.
До речі, ще один цікавий нюансУ японській фізіогноміці вважають, що ідеальні брови мають бути середньої густоти, із м’яким вигином. Це символ балансу — людина ніби вміє тримати рівновагу між емоціями й логікою. А в китайській традиції вважається, що довгі брови — до довгого життя, особливо якщо вони м’які та світлі.
Звісно, брови — це не паспорт характеру, і не кожен власник “щетини” виявиться лицеміром, а “моноброва” не завжди означає тирана. Проте зовнішність усе ж відображає внутрішній світ — принаймні частково. І якщо уважно дивитися на деталі, можна вловити сигнали, які не проговорюються вголос. Бо іноді, щоб зрозуміти людину, достатньо не слів — а одного погляду на брови.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Коли доходить до теми майбутньої професії, батьки часто або кидаються в крайнощі, або взагалі нічого не роблять. Мовляв, сам вирішить. А воно ж не так просто. Людина після школи ще тільки починає усвідомлювати, хто вона і чого хоче. Іноді здається, що світ чекає саме на нього з дипломом айтішника, а потім — бах! — і депресія на першому курсі. А все чому? Бо професія чужа, не “його”.
Не рятуйте від помилок — дайте зробити їхЗдається, найважче — втриматись від фрази “я краще знаю”. Але правда така: обраний вами шлях — не завжди найкращий для дитини. Так, вона може спочатку погодитись, з ввічливості чи страху сперечатись. Але потім — шкодує. Роки навчання, витрачені нерви — а всередині порожнеча. І ніби нічого й не втратилось, але от того внутрішнього “я на своєму місці” — немає.
Натякати, але не штовхатиОсь приклад. Якщо підліток захоплюється книжками і мріє про письменницьку славу — чудово. Але варто не лише підтримати, а й запропонувати щось практичне. Наприклад, курс зі сценаристики чи гурток журналістики. Любить спорт? Запишіться разом у секцію. Побачить кухню зсередини — або закохається, або зрозуміє: не його.
Думати не лише серцем, а й головоюРомантика — це добре, але реальність теж є. Перед тим як радити щось, погугліть. Актуальність професії — це не пустий звук. У центрі зайнятості зазвичай знають, хто зараз на вагу золота. А хто лише “для престижу”!. Бо знаєте, буває й так: вчитися вісім років на юриста, а потім — працювати баристою. Не через лінь, а через перенасичення ринку.
Показати, а не просто розказатиІноді дитині важко уявити, що це — бути архітектором чи ветеринаром. У вас є знайомі з потрібної сфери? Домовтесь на зустріч. А ще краще — сходіть разом на місце роботи. Реальні люди, реальні задачі. Можливо, стане ясно: о, це те, що мені треба. Або навпаки — ні, точно не моє. І це теж результат.
Географія — не вирокУ маленькому місті — обмежений вибір. Це факт. Але зараз світ відкритий: навчання в іншому місті чи навіть країні — не така вже й фантастика. Є заочні, дистанційні формати. Так, це виклик. Але іноді — єдиний шанс знайти щось своє, не загубитись серед “місцевих варіантів”.
Тести — не пророкиПро тестування на “ідеальну професію” ходить багато жартів. І не просто так. В інтернеті повно тестів, які “визначають” майбутнє за 10 питань. Смішно, чесно кажучи. Коли немає жодної ідеї — краще поговорити з психологом чи профорієнтатором. Але точно не сподіватись на магічну таблицю з графіками.
Оцінки — не орієнтирНе плутайте шкільні оцінки з покликанням. Це зовсім різні речі. Добре пише твори — не значить, що має бути філологом. Малює — не обов’язково стане архітектором. І вже точно не треба відправляти того, хто любить фізкультуру, у вантажники. Усе це — про підбір ключа до дитини, а не до табеля.
Не всім потрібен дипломУніверситет — не єдиний варіант. Є профтехи, коледжі, курси. Іноді “руки з головою” цінуються більше, ніж червоний диплом. Якщо людина вправно варить каву, шиє одяг чи створює сайти — вона вже затребувана. А от з дипломом, який лежить на полиці — не завжди.
Не тримайте за вуха, якщо не йдеБуває, що дитина вступила, а потім каже: “Це не моє”. І все. Сидить у кутку, вчиться через силу. Питання: навіщо? Якщо видно, що людина вигоряє, краще перервати це коло. Проконсультуйтесь з викладачами, дайте час подумати, а тоді — шукайте інші варіанти. Повірте, це краще, ніж змушувати “добити до диплому”.
Підлітковий вибір — як мінне поле. Тут головне — не тиснути.Замість цього — будьте поруч. Слухайте, підказуйте, але не направляйте за руку. Бо навіть якщо дитина помилиться, але зробить це сама — це вже буде крок до дорослого, свідомого життя. І, хто знає, може з тієї помилки виросте щось справжнє.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Лаваш — це, знаєте, така універсальна основа, як білий аркуш у записнику: що на ньому не запиши — все може вийти смачно. І якщо раптом залишилась картопля з учорашньої вечері, не поспішайте її ховати в холодильник. Можна з неї зробити не банальне пюре, а щось цікавіше — хрумкі, ніжні трубочки з картопляною начинкою. Без зайвих клопотів, з простих інгредієнтів й виглядає дуже смачно.
Начинка: проста, як три копійки, але з характеромДля початку варто взяти звичайну відварену картоплю. Найкраще — трохи вчорашню, вона вже “відпочила”, і пюре з неї буде густіше. Потовчіть її до стану, коли немає жодної грудочки — бо вони в готовій страві можуть зіпсувати враження. Додайте шматок масла — хай розтане й зробить усе м’якшим. Сир тут краще взяти “Моцарелу” — він не надто солоний, тягнеться гарно, не перебиває смак картоплі, а доповнює. І зелень — без неї сумно. Кріп дає аромат, який одразу викликає апетит. Сіль і перець — на око й за смаком, тут усе як у житті: іноді треба більше, іноді достатньо дрібки.
Лаваш: тонкий, як папір, але тримає формуЛаваш потрібно розрізати на смужки. Не надто вузькі, бо тоді нічого не загорнете. І не занадто широкі, щоб не довелося складати трубочку вчетверо. Викладайте на край начинку, як би це зробила бабуся — щедро, але з розумом. Загортайте щільно, але без фанатизму. Якщо десь тріскається — нічого, все одно запечеться.
Сковорідка: тепло — головна магіяНа сковорідку — шматочок масла. І не треба шкодувати: саме воно зробить скоринку рум’яною, з характерним запахом домашньої їжі. Обсмажуйте трубочки до того моменту, коли вони почнуть “підхрумкувати”, як сухарики. Але не перетримуйте — сир всередині має розтанути, а не підсохнути.
Подача: гарячими — інакше втрачається вся сутьЦі трубочки найкращі, коли вони щойно зі сковороди. Хрумка скоринка, гаряча, тягуча начинка — ідеально до томатного соку або домашнього кефіру. А якщо залишиться — зранку можна просто підігріти на сухій сковорідці. Вони знову стануть хрумкими.
Можна змінювати начинку — замість кропу додати зеленої цибулі або петрушки. А замість моцарели — трохи бринзи. Вийде вже зовсім інша історія: солоніша, більш виразна. Деякі навіть додають до начинки смажені гриби або трохи часнику — це вже на любителя, але смак змінюється кардинально.
В цій страві є щось дуже домашнє. М'якість картоплі, теплий аромат зелені, хрумка скоринка лаваша — усе це повертає в спогади. У кухню, де тепло не тільки від плити, а й від рідних людей поруч. Іноді, щоб відчути спокій, достатньо з’їсти просту гарячу трубочку з картоплею. І, чесно кажучи, цього вже досить.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

16 березня — день із цікавим відтінком: здається, ніби сам Всесвіт натякає нам, що іноді варто зупинитися і просто дозволити собі пожити. Не для галочки, не для когось, а для себе. Без зайвих зусиль, без надриву. Бо іноді радість ховається саме в дрібницях — в усмішці, каві з другом чи вечорі без тривог. Але, звісно, навіть у такі світлі дні треба бути трохи уважним — не все так просто, як здається на перший погляд.
Загальний настрій дняЦей день ніби спеціально створений для того, щоб трохи перевести подих. В ідеалі — посміятися, згадати щось тепле, зустрітись із тими, хто не гризе нерви. Але є одне “але”: якщо розслабитесь надто сильно, можете втратити відчуття міри. А далі — імпульсивні вчинки, які, чесно кажучи, можуть потім неприємно відгукнутись. Тому келих вина — так, танці на столі — краще ні.
ОвенВиснажливі тренування сьогодні — не найкраща ідея. Здається, тіло саме просить трохи спокою. І не тому, що ви слабкі — просто є ризик щось собі потягнути або перечепитися буквально на рівному місці. Замість марафону — легка прогулянка чи йога.
ТелецьНастрій скаче, як кіт на перехресті: то сумно, то раптом аж занадто весело. Можливо, варто вхопитися за щось стабільне — фільм, спогад чи людину, що дає внутрішній спокій. Бо якщо піддаватись кожному емоційному пориву — голова обертом піде.
БлизнюкиЯкщо відчуєте бажання посумувати — не дивуйтеся. Просто сьогодні в повітрі щось таке, що хочеться лягти і дивитися в стелю. Але знаєте що? Варто навмисно створити собі настрій. Навіть трохи примусово — музикою, серіалом, смачною вечерею. Головне — не занурюйтесь у меланхолію з головою.
РакСерйозні справи сьогодні не клеїтимуться, хоч лусни. То ж краще не ламати собі голову над рахунками чи полицями в шафі. Прогулянка, природа, щось легке й приємне — от ідеальна формула дня. Домашні справи почекають, їм не звикати.
ЛевНесподівано вас може накрити потік ідей. І що цікаво — вони не безглузді. Тож беріть блокнот чи нотатник у телефоні — і фіксуйте. Навіть якщо зараз здається дивним — через місяць можете здивуватися, наскільки це було влучно.
ДіваНе той день, щоб починати щось грандіозне. Навіть якщо дуже сверблять руки. Ліпше повернутись до того, що колись відклали “на потім” — воно зараз дасться легко. А от з новим — буде суцільне буксування.
ТерезиХочете свята? Організуйте його самі. Справді. Інакше є ризик сидіти й чекати дива, яке не прийде. Тож включайте улюблену музику, ставте тісто для піци — і вперед. Коли все у ваших руках, рівень радості можна виставити на максимум.
СкорпіонМісця, де багато людей, сьогодні — сумнівна затія. Не тому, що там нецікаво, а через ймовірність підхопити якусь хворобу. Організм зараз не на піку, тож варто трохи поберегтися. Домашній день — не покарання, а шанс відновитися.
СтрілецьЛюди сьогодні якось легше йдуть на контакт. Можливо, хтось, із ким довго не могли знайти спільну мову, нарешті буде відкритий. Важливо — бути щирими й не тиснути. І тоді можуть статися цікаві прориви у стосунках.
КозорігСьогодні навіть найпрагматичнішим корисно буде спробувати щось творче. Малювання, писанина, готування по новому рецепту — що завгодно. Це допоможе вивітрити зайві думки з голови і трохи очистити душу.
ВодолійДень ніби спеціально створений для того, щоб бути поруч із близькими. Сміх, спогади, навіть мовчання — усе це зараз має особливу цінність. Не ігноруйте це, бо такі моменти не повторюються щодня.
РибиПогода дозволяє — гайда на природу. Ні, не на пікнік із шашликами, а хоча б на прогулянку. Свіже повітря зараз — як жива вода. Зарядить, підбадьорить, і трохи впорядкує думки, які останнім часом розлітаються в різні боки.
Попри легкість цього дня, він несе в собі певну глибину. Це не лише про веселощі — це про право дозволити собі відпочити. У світі, де всі біжать, відпочинок — це сміливість. І саме в такі миті ми чуємо себе справжніми.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Учора, до пізнього вечора на Дніпропетровщині працювали сили ППО. За інформацією начальника Дніпропетровської ОВА, в регіоні збили 7 безпілотників.
Через атаку БпЛА у Кам'янському є руйнування на території приватного підприємства. Виникло дві пожежі. Пошкоджені 10 авто та газогін, у деяких будівлях вибиті вікна. Унаслідок атаки постраждали двоє чоловіків – 39 та 48 років.
Усі задіяні служби – ДСНС, поліція, житлово-комунальні підприємства – оперативно прибули на місце події. Наразі тривають роботи з ліквідації наслідків. Дякую кожному працівнику комунальних і екстрених служб за злагоджену роботу та швидке реагування, – зазначив мер Кам'янського Андрій Білоусов.
У разі необхідності відновлення майна мешканці Кам'янського можуть звертатися до Єдиної диспетчерської служби за телефонами: (067) 000 1546, (073) 700 1546, (050) 154 1546, (0569) 56 0101.

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

У ніч з 15 на 16 квітня, близько 22:30 кам'янчани почули перший вибух. Над містом було чути гул російських шахедів.
Потім, згідно зі словами городян, пролунали більше десятка вибухів. В одному з районів у жителів міста вибухова хвиля вибила вікна.
Станом на 01:03 офіційної інформації про постраждалих і наслідки атаки не надходило.
Новина доповнюється…

Джерело: 5692.com.ua

Читати далі

Цьогоріч Великдень на Дніпропетровщині пройде не лише під знаком духовного піднесення, а й під знаком безпеки. Поліція області переходить у посилений режим служби — не лише з поваги до традиції, а й через реалії війни, в яких живе країна. Про це повідомив начальник Головного управління Нацполіції в Дніпропетровській області Олександр Ганжа під час наради під головуванням очільника Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака.
У зустрічі взяли участь і силовики, і представники духовенства — бо йдеться не лише про охорону порядку, а й про спокій мільйонів людей, які йдуть до храмів із надією в серці.
У поліції наголошують: біля церков чергуватимуть правоохоронці, щоб не допустити провокацій і своєчасно зреагувати на будь-яку загрозу. Усі підрозділи поліції працюватимуть у тісній взаємодії з іншими силовими та екстреними службами — аби у разі чого діяти швидко, чітко й злагоджено.
В умовах повномасштабної війни й постійних ракетних загроз це — не просто формальність, а необхідність. Великдень — час, коли віряни традиційно збираються в храмах, часто вночі, і це створює додаткові виклики для безпекової системи.
Правоохоронці просять громадян:
бути особливо уважними під час святкових богослужінь;уникати великих скупчень, а в разі сигналу повітряної тривоги — не зволікати, одразу прямувати до укриттів;звертати увагу на підозрілі предмети, усе, що залишене без нагляду в публічному місці, — привід для пильності.якщо помітили щось дивне — телефонувати на 102.
Джерело: 5692.com.ua

Читати далі