У радянські часи інтер'єри квартир і будинків часто мали характерний елемент, який багато хто пам’ятає або навіть досі бачить в окремих оселях — це килим на стіні. Така традиція може здатися дивною з точки зору сучасних стандартів дизайну, але в ті часи вона була широко розповсюджена й мала безліч пояснень.
Східне коріння традиції: килими як символ багатства
Мода на килими на стінах не є радянським винаходом, а бере свій початок ще з давніх часів на Сході. Зокрема, вважається, що така традиція прийшла до СРСР з Туреччини та інших східних країн. У східних культурах килими традиційно відігравали не лише естетичну роль, але й мали глибоке символічне значення. Килим з вишуканими візерунками слугував ознакою заможності й високого соціального статусу. Коштовні килими передавалися з покоління в покоління і використовувалися як прикраса, що підкреслює багатство господаря.
У Радянському Союзі, де часто відчувався дефіцит на якісні предмети розкоші, східна традиція килимів на стінах швидко прижилася і знайшла нове життя. Уявлення про килим як ознаку заможності і престижу зробило його бажаним атрибутом інтер’єру. У радянській свідомості він став символом матеріального благополуччя, що підкреслював статус родини.
Престиж і соціальний статус
Окрім своїх східних коренів, килим на стіні у радянські часи мав ще й дуже практичне соціальне значення. У 20-му столітті СРСР став державою з гострим дефіцитом товарів, включно з предметами побуту. Усе, що могло виглядати "багато" або "розкішно", набувало символічної вартості, підвищуючи соціальний статус його власника. Килим став не лише декором, а й своєрідною заявою про фінансовий стан сім'ї.
Настінні килими сприймалися як розкішні товари, через що їхні власники могли навіть розглядатися як успішні люди. Придбання килима було справжнім випробуванням: радянські люди стояли в чергах і навіть брали кредити для того, щоб придбати цей символ достатку. Це часто ставало значною подією для родини, а самі килими використовувалися як весільні подарунки або передавалися у спадок, підкреслюючи їхню цінність.
Практичне застосування килимів на стінах
Окрім престижу, настінні килими мали чимало практичних переваг, особливо в умовах радянських квартир, де умови життя часто були далекими від ідеальних.
Багато квартир, зокрема в "хрущовках" і "брежнєвках", відзначалися тонкими стінами, які погано зберігали тепло. Взимку такі будинки могли бути дуже холодними, і килим на стіні допомагав створювати додатковий шар утеплення. Особливо популярним було вішати килими біля ліжка, щоб уникнути дискомфорту від холодних стін під час сну.
Крім проблем з теплом, стіни у багатоквартирних будинках мали низьку шумоізоляцію. У таких умовах килим ставав рятівником, допомагаючи частково поглинати звук і зменшити чутність розмов сусідів або звуків з інших кімнат. Килим, особливо щільний, сприяв створенню затишку та усамітнення в оселі, що було важливо в радянських умовах спільного проживання у багатоповерхових будинках.
Шпалери у Радянському Союзі були дефіцитним і дорогим товаром. Їх дістати можна було лише за наявності "правильних" знайомств або за допомогою черг. Для економії коштів і матеріалів, килими на стінах часто слугували заміною шпалер, особливо на великих ділянках стіни. Їхнім додатковим бонусом було те, що вони приховували недоліки стін або шпалер, що зіпсувалися. Якщо у стіні утворилася дірка або шпалери відстали, килим вішали поверх — і проблема вирішувалася без потреби в дорогому ремонті.
Нарешті, килим на стіні виконував декоративну функцію. У післявоєнний період радянські квартири часто були однотипними, з простими голими стінами, що виглядали холодно та непривабливо. Килими ж, з їхніми складними візерунками, додавали яскравості та затишку, роблячи приміщення більш живим і теплим. Вони могли стати центральним елементом декору, навколо якого будувався увесь інтер’єр кімнати.
Занепад традиції
З падінням Радянського Союзу та поступовим відкриттям кордонів із Заходом, разом з розвитком нових трендів у дизайні інтер'єрів, мода на настінні килими почала зникати. Нові можливості для оформлення інтер’єрів, розширення доступу до якісних матеріалів, таких як шпалери та фарби, зробили цю традицію менш актуальною.
У 90-х роках, коли на пострадянському просторі почали впроваджуватися західні стандарти, інтер'єр квартир зазнав значних змін. З часом настінні килими почали асоціюватися з минулим, зникли з більшості квартир і поступилися місцем більш сучасним елементам декору.
Джерело: 5692.com.ua
