Одесит Михайло Мисько з 1-го окремого батальйону морської піхоти потрапив у полон 14 квітня минулоріч пораненим. Чотири дні пролежав сам, стікаючи кров’ю, але вижив.
Редакція розкаже історію захисника, який повернувся з ворожого полону.
Михайло згадає, що 23 лютого війська рф почали активно обстрілювати їх позиції в полях з артилерії. 24-го пішли вже піхотою, танками, БТРами. Вибили захисників з позицій кількістю, бо їх було значно менше. Перед цим вдалося знищити два батальйони ворожої піхоти. Українські захисники відійшли за річку та підірвали мости. Пізніше надійшла команда переміститися на завод Ілліча й зайняти кругову оборону, бо з Криму почали заходити в тил.
«Під кінець було дуже сутужно з продуктами. Нам дозволили проривати кільце, щоб вийти на Запоріжжя. Готувалися до цього. Але почали довбати нас авіацією й артилерією. Розбили багато нашої важкої техніки. Й прориватися уже не було з чим», – згадуємо Михайло.
"Не зважаючи на поранення, мене сильно били"
Поранили Михайла 10 квітня, скинувши снаряд з безпілотника: «Розірвало головну вену стегна. Ще уламок влучив у груди – досі впирається в сонну артерію. Мені надали першу допомогу. Чотири дні я лежав сам, без води та їжі. Щоб не вмерти, проповз півтора кілометри й 14 квітня потрапив у полон. Це був єдиний варіант вижити. Не дивлячись на поранення, мене сильно били. Звинувачували в убивстві цивільних.
Через побиття протягом півтора місяця в мене утворилися ускладнення з артеріями – аневризма. Та оскільки я потрапив на камери їхнього телеканалу, вони змушені були врятувати мені ногу. Після операції мене обміняли, бо я був важким. Не схотіли зі мною возитися».
Повернувся з неволі Михайло 29 червня. Під час полону його тримали в Оленівці, Луганську, Таганрозі й Ростові.
«Найважче було в Таганрозі, – каже він. – Там спеціально били по хворих місцях. Краще було не показувати, куди поранений. Але я знав, що мене чекають удома, тому тримався.
Рідним, які ще чекають з полону, раджу не розповідати будь-кому повну інформацію про Захисників. Адже хтось міг щось недоказати чи приховати. Якщо знаєте, що ваша людина в полоні, треба чекати й вірити у повернення. Мітинги точно не варто влаштовувати. Під час війни це тільки погіршує ситуацію».
Джерело: 056.ua
“Я знав, що мене чекають удома, тому тримався”: історія захисника, який повернувся з ворожого полону
